15. Відносини суперего (боротьба протилежностей)

Се  - суперего (взаємний егоїзм, придушення) - низький рівень комфортності. 

   Це – відносини суперництва партнерів. Кожен намагається справити враження іншого, довести йому свою значимість чи пріоритет у чомусь. Трудність порозуміння призводить до втрати почуття довіри та надії, що ти будеш правильно зрозумілий. Доводиться пристосовуватись один до одного, шукати точки дотику, але рівновага у відносинах настає ненадовго. Партнери дуже емоційно сприймають один одного і можуть мимоволі завдавати болю. Іноді здається, що інший робить все на зло. Взаємне роздратування може переростати у гострі конфлікти, особливо за ближчих відносин чи зіткненні особистих інтересів. Взаємна глухота проявляється у відсутності належної уваги інтересам іншого і нав'язуванні своєї погляду. Потрібно відпочинок від спілкування, після чого відносини інколи відновлюються. На відстані це може бути досить приємні товариські стосунки з цікавим обміном думками. Недостатнє порозуміння та відсутність підтримки у справах з часом призводить до охолодження.

15. Відносини суперего (боротьба протилежностей)-діти

 Опис стосунків між дітьми на основі моделі суперего характеризується як боротьба протилежностей та взаємний егоїзм, де рівень комфорту в спілкуванні залишається досить низьким.

Ось основні риси такої взаємодії:

• Постійне суперництво: Діти в таких стосунках схильні конкурувати між собою. Кожен намагається справити враження на іншого, довести свою значущість або пріоритет у грі чи навчанні.
• Труднощі з довірою: Через постійне нерозуміння діти втрачають надію бути правильно почутими, що веде до втрати довіри одне до одного. Рівновага у спілкуванні зазвичай триває недовго, і їм доводиться постійно пристосовуватися.
• Емоційна вразливість: Такі партнери дуже гостро сприймають дії одне одного. Часто дитині здається, що інша робить щось «на зло», що призводить до взаємного роздратування та мимовільного завдання болю.

Відносини "супергего" (суперництво інтересів) з дітьми

 Виявляйте якнайбільше чуйності, такту, ввічливості. Намагайтеся, щоб ваші слова та вчинки були правильно зрозумілі і не поспішайте з висновками, якщо вам здасться, що дитина робить щось на зло. Розберіться, чому це робить, постарайтеся його зрозуміти. Розділяйте його захоплення, не засуджуйте його недоліки, особливо у різкій формі. Це запобіжить можливості сварок.

Захоплюйтесь його вмінням робити те, що у вас виходить гірше, але не наголошуйте на тому, що ви робите краще. Він це сам добре бачить. Попереджайте його про свої наміри, радьтеся, як зробити краще. Привчайте його радитись з вами. Для цього встановлюйте довірчі стосунки, більше слухайте його навіть якщо вам це не завжди цікаво, менше розповідайте про те, що його може мало цікавити. Знаходьте спільні теми, які більше вас зближатимуть.