СОЦІАЛЬНІ ТЕХНОЛОГІЇ

Залучення людини до гуманітарних наук, тим більше до соціальної психології та її нового напряму - соціоніки, носить просвітницький, освітній та розвиваючий характер. І має велике практичне значення, щоб люди, розуміючи свої вроджені особливості психіки, не звинувачували один одного в тому, що не відповідають деяким зразкам, а змінювалися у бік миролюбності та терпимості через розуміння об'єктивних особливостей психіки інших людей. Це особливо важливо зараз – у період змін, на зламі Епох та у світлі останніх світових подій.
         У педагогіці, психології та менеджменті досі все ще часто існує стереотип, що особистість – це чиста дошка, на якій вихователі, викладачі та керівники можуть писати будь-яку інформацію у вигляді правил, законів, норм та установок у повній впевненості, що їхні підопічні йтимуть за ними. 

Насправді особистість у соціоніці  є виборчою інформаційною системою, яка налаштована на індивідуальний прийом, переробку та видачу певної інформації, яка за формою та змістом органічна її природі .    Структурні особливості особистості відносяться до того боку особистості, яка є протягом життя відносно незмінною, статичною. Ця сторона пов'язана переважно до вроджених генетичних психофізичних якостей, які можна вважати константами особистості. До цих якостей можна віднести: анатомічну будову, ліво-правопівкульність головного мозку, тип темпераменту, статеві (гендерні) та вікові особливості психіки, а також психотип як енергоінформаційну систему.

 Функціональні особливості відбивають мінливу динамічну бік особистості. Думкові та поведінкові аспекти діяльності належать до соціально-психологічних якостей, які набуває людина протягом усього життя в процесі соціалізації чи засвоєння тих правил гри, якими живе соціум – локальний та глобальний. Як носії соціальних норм і цінностей послідовно виступають такі громадські інститути, як сім'я, школа, вуз, робота, держава, різні соціальні групи та організації – формальні та неформальні, малі та великі, вікові, статеві, етнічні, релігійні, професійні, за інтересами тощо.

   Такий підхід у рамках соціоніки дав можливість розглядати як  психотипи [1]  особистості, а й соціотипи [2], як зовсім нове поняття, введене в типологію особистості. Це дозволило соціоніці зайняти нішу між психологією та соціологією та стати окремим перспективним науковим напрямом.  

[1]  Психотипом або типом особистості називається сукупність психологічних якостей, які виявляються в однаковому способі мислення чи поведінки людини у різних ситуаціях.

[2]  Соціотип - це сукупність індивідуальних ознак, які зумовлюють певну соціальну роль особистості. Знання цих ознак дозволяє моделювати здібності та тенденції поведінки людини.

Визначення соціотипу базується на розумінні того, що кожна особистість має певну вроджену «програму» поведінки та взаємодії з оточенням. Ці принципи є універсальними для розуміння психологічних особливостей дитини.

Для визначення соціотипу дитини варто звернути увагу на такі аспекти:

• Спостереження за природними задатками: Люди від природи мають різні схильності. Важливо проаналізувати, до якого полюсу тяжіє дитина:

  • Стиль взаємодії: вона м’яка й терпима чи, навпаки, схильна до агресивності та владності?
  • Сприйняття світу: вона реаліст чи фантазер?
  • Комунікабельність: дитина відкрита й товариська чи скритна і не любить ділитися особистим?
  • Рівень активності: їй легше проявляти активність чи вона віддає перевагу пасивній, вичікувальній поведінці?

• Метод тестування: Соціотипи та характер стосунків (зокрема потенційно конфліктних) визначаються за допомогою тестування. Це дозволяє офіційно класифікувати тип інформаційного метаболізму особистості.

• Аналіз енергоінформаційної взаємодії: Кожна дитина підсвідомо очікує від партнера по спілкуванню певної моделі поведінки, яка була б для неї найбільш гармонійною. Спостерігаючи за тим, з якими дітьми дитина легко вступає у довірчий діалог, а з якими їй важко порозумітися («притирка» йде складно), можна визначити її психологічну сумісність з іншими типами.

• Реакція на конфлікти: Те, як дитина поводиться під час суперечок, також може свідчити про її соціотип. В «гармонійних парах» (типологічно сприятливих) суперечки лише пожвавлюють спілкування, і діти швидко забувають про образи. Якщо ж навіть невелика дистанція призводить до тривалих образ, це може свідчити про конфліктний тип стосунків, що визначається соціотипами учасників.

Важливо: Визначення соціотипу потрібне не для того, щоб ставити ярлики, а щоб не висувати до всіх дітей однакових вимог, розуміти їхні обмеження та допомагати їм знайти «доповнюючого партнера» для успішної співпраці.