Концепція типу «Вікторія» у стосунках між дітьми

Концепція типу «Вікторія» у стосунках між дітьми (дружніх або перших симпатіях) описує модель поведінки, де на першому місці стоїть не емпатія чи спільні інтереси, а психологія перемоги та підкорення. Така дитина сприймає взаємодію з однолітком як своєрідну гру-боротьбу, де головним стимулом є відчуття власної переваги,.

Ось як виглядає концепція «Вікторія» в дитячому віці:

1. Дружба як «Захоплення Фортеці»

Для дитини з таким типом поведінки об'єкт симпатії або потенційний «найкращий друг» стає ціллю для підкорення. Партнер по грі сприймається як «фортеця, яку беруть штурмом».

• Втрата інтересу: Якщо інша дитина одразу погоджується на всі умови та не чинить опору, дитина-«переможець» швидко втрачає до неї інтерес.
• Азарт боротьби: Весь інтерес тримається на процесі схиляння іншого до своєї волі.

2. Два типи дитячої «Вікторії»

Залежно від характеру дитини, ця модель проявляється по-різному:

• Інтровертна дитина («Власник»): Розглядає друга як необхідну власність. Вона виявляє увагу через постійну вимогливість, вважаючи, що діє з «найкращих спонукань», хоча насправді такий підхід є егоїстичним і часто позбавленим справжнього співчуття.
• Екстравертна дитина («Колекціонер»): Прагне до постійної зміни «об'єктів» симпатії. Для неї важливо мати багато друзів не заради глибини спілкування, а заради відчуття радості від кожної нової перемоги та визнання.

3. Глоричні емоції та самоствердження

Основою емоційного життя дитини в таких стосунках є глоричні емоції — відчуття задоволення від перебування в центрі уваги та почуття переваги над іншими.

• Потреба у визнанні: Дитині життєво необхідно завойовувати пошану та відчувати гордість за свій статус лідера у парі чи групі.
• Реванш: Будь-яка програна суперечка чи відмова друга сприймається як особиста поразка, що викликає гостре бажання взяти реванш.

4. Відсутність рівноправності

У концепції «Вікторія» дитина дивиться на свого партнера зверхньо. Вона не прагне до повного взаєморозуміння чи поблажливості до слабкостей іншого. Стосунки будуються на ієрархії, де один підкорює, а інший — підкорюється.

5. Крайні прояви (Пугнічні емоції)

У складних випадках поведінка може переростати у «пугнічні емоції» — справжнє сп'яніння ризиком та азартом боротьби. Така дитина може провокувати конфлікти або небезпечні ситуації лише заради того, щоб вийти з них переможцем за будь-яку ціну.

Ця модель є найбільш далекою від духовних та інтелектуальних запитів, оскільки в її центрі стоїть не особистість іншої дитини, а приємне відчуття від її підкорення.